В попередньому матеріалі, який стосувався судово-психіатричної експертизи, експерт Андрій Каніщев зробив акцент на тому, що у законодавстві про судову експертизу найбільш проблемним та болючим питанням є державна монополія на окремі категорії судових експертиз, до яких належить в тому числі і судово-психіатрична експертиза. В цій частині матеріалу дається пояснення, чому судово-психіатрична експертиза опинилась поза законом.

Закон про судову експертизу поза правовим полем залишив численні заклади комунальної форми власності, у яких на сьогодні на 99% зосереджені судово-психіатричні експертизи. Так, в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій) такі експертизи проводяться у 28 установах комунальної власності і лише в одній державній установі — Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Тобто приблизно 99% судово-психіатричних експертиз проводяться де факто недержавними установами. Уявіть собі, в якому становищі керівники цих установ: закрити експертні відділення не можна, хоча де-юре вони порушують встановлені законодавством обмеження у господарській діяльності і у будь-який момент прокурор може завітати і натякнути їм про перспективу притягнення до відповідальності.

Таке становище є безумовно загрозливим і для правосуддя, оскільки при буквальному застосуванні положень чинного закону висновки експертиз, проведених не в державних установах, можуть бути відхилені як недопустимі докази навіть без оцінки цих висновків по суті. Таке становище створює ризик маніпулювання законодавством. На жаль, це не лише припущення, це реальна судова практика.

Існуючі обмеження в доступності незалежної судово-психіатричної експертизи вже призводили до констатації порушення Україною міжнародних зобов’язань (див. п. 113 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Анатолій Руденко проти України» від 17.04.2014).

Основи законодавства України про охорону здоров’я не обмежують коло суб’єктів медичної практики з будь-якої лікарської спеціальності, Серед основних принципів охорони здоров’я визначені багатоукладність економіки, багатоканальність фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції.

Звісно, можна сказати, що наша експертиза — це не просто медична практика, це діяльність публічного характеру. Так воно і є. Але на сьогоднішній день державна монополія цілком скасована в таких важливих сферах публічної діяльності (які не є владою), як нотаріат, третейські суди, професійна оціночна діяльність, аудиторська діяльність, діяльність арбітражних керуючих.

Крім того, Верховна Рада України приймаючи закони з питань регулювання підприємницької діяльності, проводила курс на послідовну демонополізацію тих її видів, які раніше були віднесені до державної монополії. Зокрема, демонополізовані виготовлення та реалізація військової зброї, видобування бурштину, обслуговування мереж та супутникових систем телефонного зв’язку; виплата та доставка пенсій малозабезпеченим громадянам. Усе це демонополізовано. Очевидно, що прийшов час при ест у відповідність в цій частині і питання судової експертизи.

Сьогодні усім зрозуміло, що обмеження кола суб’єктів судово-експертної діяльності пов’язаної з проведенням окремих категорій судових експертиз, та монополізація ринку державними установами, є безпідставним як у правовому, так і в соціально-економічному аспекті.