Ще кілька років тому судові експерти не могли добитися уваги законотворців до проблем, які існують в їх галузі. Однак за останній рік законодавчих ініціатив подавалось десятки. Чому склалася така ситуація і на що очікувати судовим експертам – зібрали найбільш популярніші факти в матеріал.

Більшість експертів пам’ятає тривалу роботу над законопроектом членами Громадської ради при Міністерстві юстиції України. Однак у 2014 році змінилася політична ситуація, і про необхідність провести реформу в судовій експертизі Міністерство забуло. Однак вже на той час законопроект фактично був напрацьований. Далі судові експерти робили непоодинокі спроби домовитись з парламентарями, щоб законопроект все ж зареєстрували. Лише в березні 2017 року народний депутат Ігор Лапін погодився підтримати судових експертів в їх праві та об’єктивній потребі змінити законодавство. Так в Верховній Раді був зареєстрований законопроект 6264 “Про судово-експертну діяльність в Україні”.

В цей же час до іншого депутата Ольги Богомолець зверталися судмедексперти. Адже якщо всю експертну спільноту хвилює питання штучної монополії держустанов, то в медичній сфері проблема ще специфічніша. Справа в тому, що закон передбачає наявність державних спеціалізованих експертних установ, а судмедустанови — комунальної власності. Це фактично виводить їх за межі законодавчого поля та дає підстави визнати проведені ними експертизи недійсними. В частині судмедекспертизи було два законопроекти — 6244 “Про внесення змін до Закону України “Про судову експертизу” щодо уточнення деяких положень” та 6285 “Про основні засади провадження діяльності у сфері судово-медичної експертизи”.

Після цього за сприяння народних депутатів та за ініціативи судових експертів проводились круглі столи щодо доопрацювання поданих законопроектів, та перевнесення одного системного. Так, вже в квітні 2018 року Ігор Лапін вніс законопроект 8223 “Про судову експертизу та самоврядування судових експертів”. Суть відображена в самій назві — судові експерти прагнуть не лише подолання монополії, а й відокремлення від регуляторного впливу органів влади на користь власного самоврядування.

Паралельно тривала судова реформа, в рамках якої змінювалось процесуальне законодавство і чинний закон про судову експертизу. Внаслідок цих змін та поправок з голосу, в кримінальних справах експертизи отримали можливість проводити лише експерти державних спеціалізованих установ. Також ускладнились вимоги щодо проведення судмедекспертизи померлих. Такі зміни фактично паралізували роботу правоохоронної системи і суду, та ускладнили можливість розгляду справ, в яких експертиза є доказом.

Виправляти власні помилки взялись парламентарі. Так, народний депутат Олександр Долженков зареєстрував проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо підстав проведення експертизи» (реєстраційний номер 8116). Нардеп нагадав, що 15 грудня 2017 року набрав чинності закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким з 15 березня 2018 року «дуже суттєво була ускладнена та забюрократизована процедура проведення судово-медичної експертизи».

Інший парламентар, який вносив не один законопроект, щоб змінити процесуальне законодавство на користь експертів держустанов, окрім цього також пропонує додатковий реєстр в роботі судових експертів. Така новація міститься в законопроекті під номером 8336, який зареєстрували народні депутати Антон Геращенко та Дмитро Білоцерковець. Хоч назва законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності судового експерта та належного забезпечення здійснення судово-експертної діяльності”, саме гарантії незалежності нівелюються появою додаткового реєстру. Пропонується запровадження Єдиного державного реєстру судових експертиз та експертних досліджень.

Якщо відмежуватись від точкової роботи парламентарів, та поодиноких спроб внести чергові зміни, які нівелюють роботу і так доведеної до розвалу системи судових експертиз, то хочеться все ж нагадати, які потреби є в тих, хто щодня проводить свою роботу, забезпечуючи суд доказовою базою. А потреби в судових експертів не такі вже й захмарні: подолання монополії держустанов на проведення судових експертиз та рівний доступ до професії експертів державних установ та приватних (незалежних). А саме — рівний доступ атестації та написання методик.