23 жовтня 2020 року на сайті Міністерства юстиції України було опубліковано законопроєкт «Про судово-експертну діяльність» із пропозиціями щодо надання зауважень стосовно внесення змін до проєкту закону, які необхідно було подати до 06 листопада включно.

Так, Київською незалежною судово-експертною установою було запропоновано правки по основних напрямках, зокрема:

1) в Розділі І «Загальні положення» внести зміни в статті 1, 2, 6, в які здійснити деякі технічні правки щодо окремих моментів проєкту Закону;

2) в Розділі ІІ «Державне регулювання судово-експертної діяльності» внести зміни в статті 9, 12 (зокрема, технічні правки в 9 статтю та уточнення в ст.12 щодо доступу до реєстру методик судових експертиз);

3) в Розділі ІІІ «Суб’єкти судово-експертної діяльності та суб’єкти проведення судової експертизи» до ст.ст.15, 26-27, 31 проєкту Закону було запропоновано внести дуже важливу правку щодо правовідносин між судовим експертом та судово-експертною установою. Так, стаття 15 передбачає суттєве обмеження стосовно залучення судових експертів судово-експертними установами на цивільно-правових засадах. В своїх правках КНСЕУ було зазначено: багаторічна практика показує, що дуже часто як державні НДУСЕ, так і недержавні експертні установи залучають судових експертів з рідкісною  спеціалізацією, яких дуже мало в Україні. Обов’язковість прив’язки до трудового законодавства, з одного боку, вкрай обмежить проведення експертиз в таких випадках, та, з іншого боку, є фактично дискримінаційною нормою, адже за своєю сутністю судовий експерт , являючись працівником недержавної судово-експертної установи, не зможе бути залучений в інших державних/недержавних судово-експертних установах. Це обмеження фактично паралізує по деяких видах експертиз експертне забезпечення правосуддя;

4) в Розділ V «Організаційні засади проведення судової експертизи» пропонується внести правки в наступні статті:

– статтю 43 «Підстави проведення судової експертизи» скоригувати та надати заяві на проведення судової експертизи процесуальний статус як однієї з підстав для проведення експертизи. Адже за своїм процесуальним змістом саме в заяві вказуються всі процесуально-технічні моменти: на якій підставі замовник хоче провести експертизу, перелік питань, перелік наданих документів. Договір по суті є лише підтвердженням зобов’язань замовника здійснити оплату (хоча згідно із Законом експертиза без оплати повертається без виконання), а виконавця (експерта/установи) здійснити експертизу (хоча, знову ж таки, ст.ст. 384-385 ККУ самі по собі імперативно забороняють експерту відмовитись від надання висновку без поважних причин). Тож має бути превалювання сутності над формою. Договір є лише формальною частиною господарських відносин, а сутність процесу – це фактично заява;

– в статті 52,  53, 54, 56 запропоновано внести частково технічні правки, а частково – уточнення до окремих положень статей.

11 листопада 2020 року в режимі онлайн-конференції представниками судово-експертних установ, а також західними партнерами із ЄС, було здійснено обговорення законопроєкту ЗУ «Про судово-експертну діяльність» та ЗУ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України».

В онлайн-засіданні взяли участь заступник Міністра юстиції Олександр Банчук, керівник Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник, представники з європейського експертного середовища (зокрема, судова експертка-економістка пані G. Juodkaite-Granskiene – викладачка та докторка Вільнюського університету), представники державних судово-експертних установ (зокрема, КНДІСЕ, ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», ДНДЕКЦ МВС України), керівництво та судові експерти КНСЕУ, представники СЕУ, судові експерти, інші учасники.

Під час онлайн-засідання дуже жваво обговорювались різні теоретичні та практичні аспекти судово-експертної діяльності, які необхідно імплементувати до нового законопроєкту, зокрема, щодо суб’єктності недержавних судово-експертних установ, громадських організацій та питань, пов’язаних із отриманням кваліфікації судового експерта.

Так, міжнародні експерти, зокрема, пані G. Juodkaite-Granskiene з Литви, слушно зауважила, що загальне обмеження строків проведення судових експертиз 90 к.д. може мати негативні наслідки під час проведення деяких видів судових експертиз. Було запропоновано  знайти компромісний варіант щодо граничних строків – 180 календарних днів.

Судовим екпертом Київської незалежної судово-експертної установи –  Олександром Семенюком було надано зауваження щодо правки до статті 15 проєкту Закону, зокрема, щодо можливості залучення судових експертів за цивільно-правовими угодами, адже сучасна практика показує, що за таким принципом судові експерти залучаються як недержавними, так і державними судово-експертними установами.

Представники Союзу експертів України запропонували внести правки щодо лібералізації самоврядування судових експертів та можливості представляти судових експертів від різних громадських об’єднань.

Загалом, дискусія відбулась дуже продуктивно та динамічно. Представниками Міністерства юстиції України, зокрема, паном Олійником, було зазначено, що Міністерство розгляне всі пропозиції та зауваження, надані під час онлайн-зустрічі, з урахуванням попередніх правок, надісланих на офіційну поштову скриньку rule_of_law@minjust.gov.ua , та винесе на наступне обговорення максимально виважений та оптимальний варіант доопрацьованого законопроєкту «Про судово-експертну діяльність» для подальшого обговорення та затвердження остаточного варіанту.