Масштабні нововведення в Закон України «Про судову експертизу»: чого очікувати судовим експертам

By SeRpeN_20220806

Корисні новини ,
27 Гру

Нещодавно з метою подальшої гармонізації та імплементації європейських стандартів парламентом України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі за текстом – Закон «Про адміністративну процедуру»), в рамках якого внесено суттєві зміни в профільний Закон «Про судову експертизу», стислий огляд яких буде наведено в цій статті.

По-перше, Законом «Про адміністративну процедуру» внесено зміни в статтю 2 Закону «Про судову експертизу», яку, зокрема, доповнено наступним абзацем:

«Прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері судово-експертної діяльності здійснюються відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.»

Таким чином, процедура оскарження рішень ЦЕКК щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів тепер здійснюється відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру».

Статтю 14 Закону «Про судову експертизу» доповнено десятьма новими частинами, які носять процесуальні уточнення щодо розгляду питань дисциплінарної відповідальності судового експерта. Основним нововведенням є те, що за рішенням ЕКК в її засіданні можуть брати участь й інші особи, «якщо їхня участь сприятиме забезпеченню об’єктивності та повноти розгляду питання». Відкритим лишається питання, що мав на увазі законодавець під доволі розмитим статусом «інші особи».

Також Законом додано статтю 16¹ «Тимчасове зупинення та поновлення права на проведення судової експертизи» та статтю16² «Припинення права на проведення судової експертизи», якими внесено уточнення в процедуру зупинення, поновлення та припинення права експерта на проведення експертизи.

Проте найбільш кардинальних змін зазнала редакція статті 16 «Атестація». Для зручності всі зміни унаочнено в нижченаведеній таблиці:

Попередня редакція ст. 16 Закону

Редакція ст. 16 після змін з 10.10.2024

Стаття 16. Атестація судового експерта Метою атестації судового експерта є оцінка професійного рівня фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертизи. Метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній посаді. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта визначається міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Стаття 16. Атестація Атестація проводиться з метою присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, підтвердження підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, а також присвоєння кваліфікаційного класу працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, і здійснюється експертно-кваліфікаційною комісією. Атестація з метою присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю здійснюється шляхом проведення кваліфікаційного іспиту. За результатами кваліфікаційного іспиту експертно-кваліфікаційна комісія приймає одне з таких рішень: 1) про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю; 2) про відмову у присвоєнні кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю. Особа, щодо якої експертно-кваліфікаційною комісією прийнято рішення про відмову у присвоєнні кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, може повторно скласти кваліфікаційний іспит протягом трьох місяців з дати прийняття такого рішення. Особа, щодо якої експертно-кваліфікаційною комісією повторно прийнято рішення про відмову у присвоєнні кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, наступний кваліфікаційний іспит може скласти не менше ніж через один рік з дня складання останнього іспиту. Рішення експертно-кваліфікаційної комісії про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю та складення особою присяги судового експерта дає право особі на проведення судової експертизи та є підставою для видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта (далі – Свідоцтво). Свідоцтво є документом, що підтверджує наявність кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю. Свідоцтво видається особі протягом семи календарних днів з дня прийняття експертно-кваліфікаційною комісією рішення про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю. Свідоцтво є безстроковим. У разі втрати або пошкодження Свідоцтва видається його дублікат. У разі зміни прізвища, імені або по батькові судового експерта, назви експертної спеціальності Свідоцтво підлягає переоформленню. Дублікат Свідоцтва та переоформлене Свідоцтво видаються за заявою судового експерта протягом семи календарних днів з дня прийняття експертно-кваліфікаційною комісією рішення про видачу дубліката Свідоцтва або переоформленого Свідоцтва. За видачу Свідоцтва, його дубліката або переоформленого Свідоцтва справляється плата в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року. Для забезпечення належного рівня професійних знань та навичок судовий експерт повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію. Підвищення кваліфікації судового експерта може здійснюватися за такими видами: навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації, участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах з питань судово-експертної діяльності, а також науково-педагогічна, інша викладацька, наукова та науково-технічна діяльність у сфері судової експертизи. Атестацію з метою підтвердження підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю судовий експерт проходить кожні три роки. За результатами атестації з метою підтвердження підвищення кваліфікації експертно-кваліфікаційна комісія зараховує або не зараховує відомості щодо підвищення судовим експертом кваліфікації та приймає одне з таких рішень: 1) про підтвердження підвищення кваліфікації судовим експертом за відповідною експертною спеціальністю; 2) про непідтвердження підвищення кваліфікації судовим експертом за відповідною експертною спеціальністю. Експертно-кваліфікаційна комісія не зараховує відомості щодо підвищення судовим експертом кваліфікації та приймає рішення про непідтвердження підвищення кваліфікації судовим експертом за відповідною експертною спеціальністю у разі, якщо такі відомості не відповідають вимогам до підвищення кваліфікації судовим експертом. Повторну атестацію з метою підтвердження підвищення кваліфікації судовий експерт може пройти після усунення причин, що стали підставою для незарахування відомостей щодо підвищення кваліфікації, але не більше ніж через шість місяців з дня прийняття рішення про непідтвердження підвищення кваліфікації судовим експертом за відповідною експертною спеціальністю. Кваліфікаційний клас судового експерта – це спеціальне звання, що присвоюється працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта. Залежно від стажу роботи судовим експертом працівникам, які мають кваліфікацію судового експерта, присвоюється вищий, перший, другий, третій, четвертий або п’ятий кваліфікаційний клас судового експерта. Порядок проведення атестації з метою присвоєння кваліфікаційного класу визначається в межах повноважень міністерствами та іншими державними органами, що здійснюють організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Отже, основними нововведеннями ст. 16 Закону «Про судову експертизу є:

1. Атестація здійснюється шляхом проведення кваліфікаційного іспиту;

2. Свідоцтво судового експерта є безстроковим. Проте є одне але:

– експерт повинен кожні три роки проходити атестацію з метою підтвердження підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, яка, в свою чергу, проводиться шляхом підвищення своєї кваліфікації за такими видами: навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації, участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах з питань судово-експертної діяльності, а також науково-педагогічна, інша викладацька, наукова та науково-технічна діяльність у сфері судової експертизи. Яким чином буде проходити підвищення кваліфікації судового експерта – буде відомо після роз’яснень Мін’юсту та розробки відповідних підзаконних нормативно-правових актів, що регулюватимуть підвищення кваліфікації судових експертів.

В цілому наведенні нововведення несуть позитивний характер, хоча, на нашу думку, є ще багато норм в Законі «Про судову експертизу», які потрібно вдосконалювати та врегульовувати. Так, вже багато років недержавні судово-експертні установи не прописані в статті 7 Закону серед суб’єктів судово-експертної діяльності. Також є питання щодо відверто застарілої норми стосовно проведення виключно державними спеціалізованими установами криміналістичних видів експертиз. Щодо процедури відкриття дисциплінарної відповідальності, на нашу думку, доцільнішим є вдосконалення процедури та внесення змін до ст. 14 Закону із зазначенням того, що подання для розгляду дисциплінарної відповідальності готується виключно на підставі окремої Ухвали суду, а не за результатами розгляду скарг осіб, які є учасниками справи, або кримінального провадження. Адже наразі існує розповсюджена практика масового подання скарг з метою спростування Висновку експерта виключно за формальними ознаками у зв’язку з тим, що відповідна сторона є зацікавленою у відхиленні судом цього виду доказу будь-якими методами.