Колектори — хто, чому і за скільки продає борги (продовження матеріалу)


Колектори — хто, чому і за скільки продає борги (продовження матеріалу)

наші новини
05.04.2017

В попередньому матеріалі ми розповідали, чому колекторів бояться, якщо вони поза законом. В другій частині консультант з економічних питань Наталія Волкова деталізує історію прикладами. 

 
Приклад з життя

Нещодавно до КНСЕУ надійшов запит Особи А з проханням терміново провести економічне дослідження кредитного договору, який потрібно опрацювати в якомога короткі строки. Причиною такого термінового виконання були залякування та погрози зі сторони приватних виконавців «колекторських фірм». Методами впливу на Особу А був як психологічний тиск (телефонні дзвінки, SMS-повідомлення, листи-погрози Позичальнику та його родині), так і залякування віч-на-віч.

Насправді, з такими способами вирішення питання щодо повернення кредитної заборгованості представниками «колекторських компаній» на практиці доводиться стикатися досить часто.

Виникає питання: що робити в таких ситуаціях?

В першу чергу слід розуміти, що якщо приватний виконавець «колекторської організації» порушує законодавство (в т.ч. ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-19 від 02.06.2016р., ЗУ «Про захист прав споживачів» №1023-12 від 15.01.1994р. в редакції від 01.01.2017р.) та виходить за рамки своїх повноважень, його можна притягнути до відповідальності шляхом звернення до суду та/або органів прокуратури України.

Отже, у випадку погроз та залякувань зі сторони «колекторів» засобами телефонних дзвінків, SMS-повідомлень, листів тощо, рекомендовано робити фото-/відеофіксацію в разі потреби звернення до органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Крім цього слід пам’ятати, що згідно п.11 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» №1023-12 від 15.01.1994р. в редакції від 01.01.2017р., якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту чи погашення іншого боргового зобов’язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. «При цьому кредитодавцю забороняється:
1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;
2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;

5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов’язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;
6) вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою; …».

Не менш важливим є п.13 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» №1023-12 від 15.01.1994р. в редакції від 01.01.2017р., в якому викладено наступне: «Кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту». Таким чином, Кредитодавець обов’язково повинен попередити Позичальника про передачу прав вимоги щодо зобов’язань за кредитним договором третім особам. На практиці таке правопорушення є також нерідким явищем.

Підсумовуючи вищевказане, варто зазначити, що хоча на сьогодні є органи державної виконавчої служби та приватні виконавці, діяльність яких пов’язана з примусовим виконанням судових рішень та рішень посадових осіб, вони зобов’язані діяти виключно в рамках законодавства України, не порушуючи прав і свобод людини і громадянина.