Визнання кредитних договорів недійсними: тенденції судової практики


Визнання кредитних договорів недійсними: тенденції судової практики

наші новини
06.12.2016

Нещодавня Постанова ВСУ від 19 жовтня 2016 року по цивільній справі №6-384цс16 викликала резонанс в юридичних колах. Говорячи юридичною мовою - дискусії точилися щодо визнання особи недієздатною в разі проведення судово-психіатричної експертизи, та як наслідок — визнання кредитного договору недійсним. Простіше кажучи, психічно хворим людям дозволили не платити за кредитами.

 

Про судову практику та випадки, в яких договір можна визнати недійсним пояснює в матеріалі податковий консультант КНСЕУ Олександр Семенюк.

 

Оскільки резонанс викликало саме визнання договору недійсним на підставі проведенння судово-психіатричної експертизи, поясню, що про недієздатність людини має свідчити висновок експертизи, підписаної експертом, в якому вказується наявність хронічного, стійкого психічного розладу. Все повинно чітко підтверджуватися в медичних документах. У цьому разі суд може визнати недійсним не тільки кредитний договір, а й договір застави.

 

В своїй обгрунтувальній частині Верховний суд констатує, що “за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними”. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов’язаний визнати фізичну особу недієздатною.

 

Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Таким чином, висновки Постанови ВСУ від 19 жовтня 2016 року несуть в собі переважно констатуючий характер, в якому розглянуто окремий випадок щодо визнання кредитного договору недійсним, якщо під час його укладання визнано факт перебування особи в стані цивільної недієздатності.

 

З іншого боку, розглядаючи підстави для визнання саме кредитного договору недійсним, варто зазначити, що судова практика пішла дещо іншим шляхом. В своїх рішеннях та постановах суди в основному спираються на Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року та на висновки судової економічної експертизи.

 

Доволі усталеною є практика прийняття судових рішень на підставі висновків експерта-економіста в справах щодо визнання кредитних договорів недійсними. Зазвичай питання, що ставляться судом перед експертом, стосуються розрахунку орієнтовної сукупної вартості кредиту, який банк відповідно до підпункту «д» частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен розрахувати та надати споживачу.

 

Часто під час проведення економічних експертиз по таких справах виявляються розбіжності, неточності та навіть відсутність банківських розрахунків орієнтовної сукупної вартості кредиту, або невідповідність процентної ставки, вказаної у договорі. Це в результаті дає вагомі підстави для визнання істотних умов кредитного договору несправедливими та визнання такого договору недійсним. Судова практика в цьому випадку стає на захист прав споживача. Про такі випадки ми писали в матеріалі На чиєму боці правда, або чому кредитний договір можна визнавати недійсним”.

 

Як бачимо, судова практика в справах про визнання кредитних договорів недійсними є доволі позитивною та стає на захист не лише психічно хворих людей, а й прав споживачів. При цьому вагому роль в цьому питанні відіграє саме висновок судового експерта під час проведення судово-психіатричної або судово-економічної експертизи.